Військові та кохання на фронті:студент кафедри журналістики Університету імені Пилипа Орлика- захисник ЗСУ про силу любові💙💛

Війна триває майже три роки…
І в цей страшний час, коли земля вкривається кров’ю, коли небо несе на собі важкі сліди від бомбардувань, а серце тріпоче від кожної звістки про втрати, на передовій, в окопах, серед диму та попелу, залишається те, що дає силу — кохання.
Для військових 14 лютого, День закоханих, — це не просто свято. Це день, коли вони згадують про те, що живе в їхніх серцях, про тих, кого вони люблять, і для кого вони борються, навіть коли час зупиняється, а світ навколо руйнується.
Владислав, – військовий, що перебуває у гарячих точках. Нещодавно став студентом спеціальності “Журналістика”, коли скористався шансом на поновлення військових.
Він розповідає свою історію кохання, яке стало його надією та підтримкою у часи війни.

“Ми познайомилися, коли я був у відпустці, — починає він. — Я пішов зі своєю сестрою до басейну. І там побачив її. Вона була особливою, її голос і погляд — це те, що залишилося в мені назавжди. І коли вона зробила мені комплімент, що я так добре розмовляю українською, я зрозумів, що це щось більше, ніж просто знайомство.”

З того часу вони підтримують зв’язок, попри складнощі.
“Кожен дзвінок, кожне повідомлення — це ніби маленька частина нашого життя, яку ми не хочемо втратити. Вона дає мені сили, щоб витримати все, щоб залишатися на своїй позиції та не здаватися”, — говорить Владислав, його голос тремтить від почуттів.

Війна, як не дивно, змінює ставлення до кохання. Тут немає часу на дрібниці, на поверхневі стосунки. Тут важлива кожна мить, кожен погляд і кожне слово, яке підтримує в найтемніші моменти. “Ми розуміємо, що в умовах війни найголовніше — це бути разом, навіть, коли ми далеко. Це розуміння, підтримка, вміння не просто любити, а й бути сильними разом.
Я вірю, що коли закінчиться війна, ми з нею почнемо нове життя, в мирі. Ми збудуємо наше майбутнє, бо це те, заради чого ми боремося”, — додає він. “Я завжди буду з нею, бо її любов — це моя сила, моя мрія. І коли все це закінчиться, ми будемо разом. У Харкові, де наш дім, у мирному житті, де більше не буде війни, де ми зможемо жити, як звичайні люди, любити, будувати наше майбутнє. І це найкраще, що я можу собі уявити”, — завершує Владислав❤️‍🔥

Важливо пам’ятати, що військовим на фронті надзвичайно складно, і саме їхня сила, витримка та сміливість є тим, що дає нам шанс на мирне майбутнє. Кожен день вони борються за наше життя, за нашу свободу, і за наше право жити під мирним небом. Тому так важливо підтримувати їх у цей непростий час, дарувати любов та віру у перемогу.
Від усіх учасників “Медіамайстерні” Університету імені Пилипа Орлика та від імені всіх українців ми бажаємо нашим захисникам усього найкращого та даруємо їм нашу любов та наше кохання.
Нехай ваша відвага та мужність повернуть нам мир.
Нехай вас Бог береже, і повертайтесь живими.
Ми вас дуже чекаємо, цінуємо і любимо!

Слава Україні!!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Інтерв’ював – студент спеціальності “Журналістика ” Університету імені Пилипа Орлика Микита Поляков