Нещодавно студент-журналіст «Медіамайстерні» Міжнародного класичного університету ім. Пилипа Орлика Микита Поляков, став частиною важливої гуманітарної місії.
Благодійна акція пройшла в межах співпраці Університету імені Пилипа Орлика та Миколаївської благодійної асоціації «Мир через духовне відродження». Її метою було допомогти нашим захисникам, які боронять країну від російських загарбників на сході України.
Особливу роль у цій подорожі відіграв водій – Станислав Евдокимов, багатодітний батько та людина з великим серцем, який поїхав замість своєї доньки та разом із нами подолав сотні кілометрів, щоб доставити допомогу тим, хто її потребує найбільше. У складі команди також був представник адміністрації Університету перший проректор Гордій Бєлов.
“Першою зупинкою стала лікарня у Новому Бузі, куди було передано апарат УЗД. Далі шлях пролягав через Кривий Ріг, Дніпро, Павлоград, а згодом, до села Демурине в Дніпропетровській області. Дорогою довелося проїхати десятки напівпорожніх, занедбаних та зруйнованих сіл.
Ми їхали у темну пору доби, і, коли під’їжджали до місця призначення, почало світати. Це був неймовірний момент, величні краєвиди на фоні ґрунтової дороги, протоптаної важкою технікою. На місце прибули о 8-й ранку, де зустрілися з командиром роти, обговорили план дій, правила безпеки та провели розвантаження гуманітарної допомоги”, – зазначає молодий медійник.
Наші журналісти мали змогу поспілкуватися з військовими та місцевими жителями. Особливо запам’ятався військовий з Чернівецької області, який пішов на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення. Він розповів, що дуже сумує за домом і пишається своїм сином, який також став добровольцем. Військовий зазначив, що його син базується недалеко, і вони періодично зустрічаються.
Зі слів командира взводу, місцеві жителі поступово повертаються у свої домівки, попри небезпеку. Його слова: «Кому ми там потрібні? Наш дім тут, тут наша земля», – особливо врізалися в пам’ять.
Гуманітарна допомога включала засоби індивідуальної гігієни, одяг, взуття та багато іншого. Після розвантаження ми зробили пам’ятне фото. Через погані дороги виникла проблема з шинами.
“Під час ремонту ми бачили, як села намагаються жити – працюють магазини, люди пересуваються, діти грають на фоні звуків вибухів та пострілів. Особливо вразила бабуся, яка везла на візку повні баклажки води.
Після ремонту ми вирушили до стели на в’їзді у Донецьку область, але військові попередили про небезпеку. Вони порадили нам відвідати іншу стелу. Дорогою ми їхали по бездоріжжю майже годину, обабіч дороги були зламані дерева та зруйновані будівлі”, – говорить Микита Поляков.
Військові сказали, що ми були 17 кілометрів від кацапів.
Ця подорож залишила сильні враження. Ми зустріли людей із великими історіями – справжніх героїв та героїнь, які щодня борються за нашу свободу. Їхня мужність і любов до рідної землі не залишать байдужим нікого. Це була не просто гуманітарна місія – це була зустріч із тими, хто тримає для нас небо, та нашу свободу
Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Благодійна акція пройшла в межах співпраці Університету імені Пилипа Орлика та Миколаївської благодійної асоціації «Мир через духовне відродження». Її метою було допомогти нашим захисникам, які боронять країну від російських загарбників на сході України.
Особливу роль у цій подорожі відіграв водій – Станислав Евдокимов, багатодітний батько та людина з великим серцем, який поїхав замість своєї доньки та разом із нами подолав сотні кілометрів, щоб доставити допомогу тим, хто її потребує найбільше. У складі команди також був представник адміністрації Університету перший проректор Гордій Бєлов.
“Першою зупинкою стала лікарня у Новому Бузі, куди було передано апарат УЗД. Далі шлях пролягав через Кривий Ріг, Дніпро, Павлоград, а згодом, до села Демурине в Дніпропетровській області. Дорогою довелося проїхати десятки напівпорожніх, занедбаних та зруйнованих сіл.
Ми їхали у темну пору доби, і, коли під’їжджали до місця призначення, почало світати. Це був неймовірний момент, величні краєвиди на фоні ґрунтової дороги, протоптаної важкою технікою. На місце прибули о 8-й ранку, де зустрілися з командиром роти, обговорили план дій, правила безпеки та провели розвантаження гуманітарної допомоги”, – зазначає молодий медійник.
Наші журналісти мали змогу поспілкуватися з військовими та місцевими жителями. Особливо запам’ятався військовий з Чернівецької області, який пішов на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення. Він розповів, що дуже сумує за домом і пишається своїм сином, який також став добровольцем. Військовий зазначив, що його син базується недалеко, і вони періодично зустрічаються.
Зі слів командира взводу, місцеві жителі поступово повертаються у свої домівки, попри небезпеку. Його слова: «Кому ми там потрібні? Наш дім тут, тут наша земля», – особливо врізалися в пам’ять.
Гуманітарна допомога включала засоби індивідуальної гігієни, одяг, взуття та багато іншого. Після розвантаження ми зробили пам’ятне фото. Через погані дороги виникла проблема з шинами.
“Під час ремонту ми бачили, як села намагаються жити – працюють магазини, люди пересуваються, діти грають на фоні звуків вибухів та пострілів. Особливо вразила бабуся, яка везла на візку повні баклажки води.
Після ремонту ми вирушили до стели на в’їзді у Донецьку область, але військові попередили про небезпеку. Вони порадили нам відвідати іншу стелу. Дорогою ми їхали по бездоріжжю майже годину, обабіч дороги були зламані дерева та зруйновані будівлі”, – говорить Микита Поляков.
Військові сказали, що ми були 17 кілометрів від кацапів.
Ця подорож залишила сильні враження. Ми зустріли людей із великими історіями – справжніх героїв та героїнь, які щодня борються за нашу свободу. Їхня мужність і любов до рідної землі не залишать байдужим нікого. Це була не просто гуманітарна місія – це була зустріч із тими, хто тримає для нас небо, та нашу свободу
Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
(більше…)