Як держава та бізнес будують нову Україну без бар’єрів

У сучасній Україні, що водночас бореться за свою незалежність і впевнено крокує до сталого економічного розвитку, взаєморозуміння між владою та бізнесом стає запорукою не лише економічної стабільності, а й соціальної згуртованості. Саме з цією метою була створена Національна платформа «Діалог влади та бізнесу» — ініціатива, що стала ключовою частиною державної політики “Зроблено в Україні” та запроваджена за ініціативи Президента України в межах діяльності Конгресу місцевих і регіональних влад.

Цей майданчик діалогу — не формальність, а реальний інструмент змін. Лише за сім місяців роботи в усіх 24 регіонах України відбулося понад 600 зустрічей, у яких взяли участь понад 50 тисяч підприємців. Кожна така подія — це крок до створення економічного середовища, де голос бізнесу не лише почутий, а й врахований у державній політиці.

З лютого 2025 року ініціатива активно розгортається і на рівні районів — зокрема, у Миколаївській області. У Первомайському районі цей діалог вже став системним: щомісяця представники влади та підприємці збираються, щоб обговорити найактуальніші виклики економічного розвитку.

Відкрита розмова у Первомайську: коли бізнес іде назустріч безбар’єрності

16 квітня 2025 року під головуванням першого заступника начальника Первомайської районної військової адміністрації Олега Юрченка відбулася вже друга зустріч у межах платформи. Цього разу обговорення було присвячене темі, що виходить далеко за межі економіки — безбар’єрності.

На зустрічі, в якій взяли участь понад 30 представників малого та середнього бізнесу, розглядали два ключові питання:

1. Приведення об’єктів підприємницької діяльності у відповідність до принципів безбар’єрності.

2. Реалізація проєкту “Безбар’єрні маршрути в населених пунктах”.

Безбар’єрність як ідеологія майбутнього

Ідея безбар’єрного суспільства в Україні почала набирати обертів ще у 2020 році, коли Перша леді Олена Зеленська ініціювала всеукраїнську розмову про усунення обмежень для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп. Згодом, у грудні того ж року, Президент підписав Указ про розробку Національної стратегії зі створення безбар’єрного середовища. А вже у квітні 2021 року уряд затвердив стратегічний документ, розрахований до 2030 року.

Національна стратегія охоплює шість основних напрямів:  

– Фізична безбар’єрність — доступність будівель, транспорту, простору;  

– Інформаційна — зрозуміла та доступна інформація для всіх;  

– Цифрова — інтернет, електронні послуги, цифрова грамотність;  

– Суспільна — участь кожного у житті громади;  

– Освітня — рівний доступ до освіти на всіх рівнях;  

– Економічна — створення можливостей для працевлаштування та підприємництва для всіх.

Ці напрямки формують бачення України, у якій кожна людина — незалежно від віку, стану здоров’я, життєвих обставин — має право на самореалізацію та гідне життя.

“Рух без бар’єрів”: з пілотного проєкту до національної політики

У 2025 році Міністерство розвитку громад та територій запустило проєкт *”Рух без бар’єрів”*. Йдеться про конкретні транспортно-пішохідні маршрути в 15 пілотних громадах, серед яких — Київ, Львів, Одеса, Дніпро, Буча, Калуш, Опішня та інші. Завдання — не лише зробити простір доступним для людей з інвалідністю, а й переосмислити саму філософію міської інфраструктури: з урахуванням потреб літніх людей, батьків із візочками, військових, які повертаються з пораненнями.

До таких маршрутів входитимуть школи, дитсадки, лікарні, зупинки, кав’ярні — усі місця, які формують щоденне життя громади. Кожне місто чи село самостійно визначає, які об’єкти об’єднати в межах свого безбар’єрного шляху.

Підприємці як рушійна сила змін

Саме представники бізнесу можуть і мають стати рушіями реальних змін. Вони — ті, хто формує обличчя міста, відкриваючи кав’ярні, магазини, перукарні, майстерні. Саме тому так важливо, що зустрічі, подібні до проведеної в Первомайському районі, відбуваються регулярно.

Сьогодні безбар’єрність — це не тренд і не пункт у стратегічному документі.

Це моральний обов’язок перед нашими захисниками, які повертаються з фронту з травмами. Це жест поваги до людей, яким важко пересуватися. Це наша здатність будувати справедливе, інклюзивне суспільство, у якому кожен має рівні можливості.