Безробіття чи дефіцит? Чому за вакансіями 2026 року стоїть криза кваліфікації.

Лютий 2026 року остаточно закріпив на ринку праці України парадоксальну ситуацію. Поки урядові звіти демонструють історичні мінімуми офіційного безробіття, реальний сектор економіки захлинається від дефіциту кваліфікованих кадрів. Економічний ландшафт змінився безповоротно: ера «ринку роботодавця» закінчилася, поступившись місцем жорсткій боротьбі за кожного фахівця, здатного тримати в руках інструмент.

Парадокс статистики: Між цифрами та реальністю

Аналізуючи сухі цифри державної статистики, можна подумати, що ми живемо в епоху повної зайнятості. Станом на початок 2026 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних впала до рекордних позначок у93–94 тисячі осіб. Однак ці дані є лише верхівкою айсберга і не відображають глибинних тектонічних зсувів.

За методологією Міжнародної організації праці (МОП), рівень реального безробіття залишається на критичній позначці у12%. Цей розрив між офіційною статистикою та реальним станом речей пояснюється просто: значна частина працездатного населення або вибула з ринку праці, або перебуває в тіньовому секторі.

• 5,3 мільйона осіб— саме на стільки скоротилася національна робоча сила за останні роки.
• Це колосальна демографічна яма, яку неможливо заповнити у короткостроковій перспективі.

Фінансова пастка: Гранти проти зарплат

Ще одним фактором, що стримує повернення людей на найману роботу, стала масова грантова підтримка мікробізнесу. Державні та міжнародні програми пропонують фінансуваннядо 1,5 мільйона гривеньна старт власної справи. Для багатьох фахівців це стало альтернативою роботі «на дядька».

Ситуація створила фінансову диспропорцію: кваліфікований інженер чи механік часто обирає шлях самозайнятості або життя на соціальні виплати, які в сумі з підробітками конкурують із пропонованими зарплатами в промисловому секторі.

Регіональний вимір: Кадровий голод на Миколаївщині

Для Миколаївської області, яка традиційно була промисловим та інженерним хабом півдня, цей удар став особливо відчутним. Молодіжна міграція вимила з регіону пласт спеціалістів віком 25–40 років. Це саме та категорія, яка мала б складати кістяк технічного персоналу сьогодні.

Місцеві підприємства стикнулися з тим, що випускники професійно-технічних училищ часто не мають базових знань, необхідних для роботи зі складною технікою, а досвідчені кадри середнього віку або мобілізовані, або виїхали.

Ринок адаптується: Досвід замість амбіцій

У цих умовах бізнес змушений кардинально переглядати свої HR-стратегії. Ейджизм (дискримінація за віком), який процвітав на ринку праці ще п’ять років тому, сьогодні виглядає як недозволена розкіш. Роботодавці все частіше звертають увагу на категорію 60+, вбачаючи в ній єдине джерело збереження технічної експертизи.

Показовим прикладом адаптації до нових реалій є сервісний центр nikolaev-remont.com.ua, який працює безпосередньо в регіоні. Компанія відмовилася від безплідних пошуків молодих геніїв і зробила ставку на повернення до роботи майстрів пенсійного та передпенсійного віку. Це рішення продиктоване не благодійністю, а суворою виробничою необхідністю.

«Сьогодні ринок сервісних послуг стикається з парадоксом: електроніка стає складнішою, а фундаментальні знання механіки й термодинаміки у молодих спеціалістів часто відсутні. Мастера з 30-річним стажем мають ту базу та дисципліну, яка дозволяє відновлювати техніку навіть у випадках, коли вузлова заміна неможлива. Ми цінуємо їх за експертність, яку не можна отримати на короткострокових курсах», — коментує ситуацію Руслан Вінніков, старший майстер сервісного центру.

За останні пів року штат цієї компанії на30%поповнився фахівцями категорії 60+, що дозволило не лише закрити вакансії, а й суттєво знизити відсоток повернень техніки після ремонту. Досвідчені фахівці також залучені до наставництва, передаючи унікальні знання про відновлення рідкісних комплектуючих, які зараз важко знайти на ринку.

Прогноз на 2027 рік: Нова нормальність

Тенденція, яку ми спостерігаємо у 2026 році, не є тимчасовою. Дефіцит молодих технічних кадрів зберігатиметься ще щонайменше десятиліття. Бізнесу доведеться звикати до того, що середній вік колективу зростатиме.

Успішними залишаться ті компанії, які, подібно до миколаївських сервісних служб, зможуть інтегрувати досвід «старої школи» в сучасні бізнес-процеси. Ринок праці змінився назавжди, і головним ресурсом на ньому стає не молодість та енергія, а компетентність та фундаментальні знання.